?

Log in

No account? Create an account
< back | 0 - 19 |  
mariroz [userpic]

(no subject)

16 січня 2014 (17:06)

це просто пинзеник, що рада сьогодні понаприймала!

mariroz [userpic]

(no subject)

23 грудня 2013 (18:48)

подивилась (вірніше послухала) інтерв’ю Ходорковського.
Так здивувало, коли він говорить про те, що задля територіальної цілісності Росії у випадку спроби відокремлення, наприклад, Північного Кавказу, піде воювати!
Якщо це не якийсь-там жест в догоду Путіну чи не знаю там кому ще, то як інакше можна сприймати такий патріотичний "брєд" від розкуркуленого єврея...
Уявляю, що путінська політика по відношенню до Укрїани йому повинна бути теж ой якою ж близькою. Цікво було б послухати його коментарі з приводу майдану та на тому й закінчити з темою Ходорковського.

mariroz [userpic]

(no subject)

11 грудня 2013 (13:41)

не спали півночі: з Києва погані новини...
отже ж тупа скотина той Янек і Ко, просто немає слів...
зек тішиться, що всіх обдурив, в очі набрехав а сам вдарив в спину.

Не знаю, чим закінчиться це все, так чи інакше, цей протест так просто не зупинити і це таки початок кінця.
дуже б нехотілося, але навіть якщо хось тут захоче стати други Путіним чи Лукашенком, вибрати силовий метод вирішення конфлікту, це не приведе до бажаного результату в скільки-небудь віддаленій перспективі: люди не ті і бабла стільки немає...
Так дивно що ця кліка не розуміє таких очевидних речей, не бачить що конфлікт можна було погасити вже давно пожертвувавши формально однією чи двома фігурами. А тепер вже пізно, тепер вже тільки для відновлення сатус quo потрібно голову самого.
І тому, я думаю, шляху у них назад вже немає, Майдан будуть зачищати і не відступляться...

mariroz [userpic]

робоче

02 лютого 2013 (17:15)

З 11-того числа маю чергову групу студіків на роботі. Буде 2-4 нових хлопці.
Така у нас реальність, що якщо хочеш програміста, то мусиш собі його навчити.
Не знаю чи тільки мене лякають середні зарплати джуніорів, що публікує dou.ua (http://dou.ua/lenta/articles/salary-report-dec-2012/).
Якраз джуніорів, а не мідлів і не сеньйорів. Може, у великих компаніях так і може бути, бо середні і сильніші сьогодні працюють на слабшого, який в перспективі теж буде працювати потім на молодших колег. Але коли контора маленька, то зарплату в 800 у.о. ніякий джуніор ніколи в мене на відробить - нереально. Тим більше, що пацани приходять повністю нульові. Це просто катастрофа, які непідготовлені приходять люди після вузу, мовчу вже про третій курс. І не важливо, що вони там вчили і як вони вчилися: з відмінниками ще набагато гірше. Гірше, бо, якщо ще студент, то мусить ходити на пари і вчитися, бо хоче хороший диплом, а якщо вже випускник, то з завищеними амбіціями, не в останню чергу завдяки таки ресурсам, як доу.
У мене взагалі двояке ставлення до навчання джуніорів. З одного боку, я десь люблю викладати, люблю ділитися знаннями. З іншого - це лишнє навантаження, особливо в тому цейтноті, що я зараз знаходжуся, і часто просто потрачений впусту час. Студіків складно підібрати, навіть якщо є вибір. Коли я викладала в інституті (сподіваюся, що може колись ще до того повернуся) - було хоч легше з вибором.
Читаючи "Кодеры за работой" (http://www.books.ru/books/kodery-za-rabotoi-razmyshleniya-o-remesle-programmista-816637/?show=1) утвердилася для себе в думці, що важливі є дві речі:
1. не треба брати хлопців, які нічого ніколи не писали для себе. Хай маленька програмка, хай якийсь повтор коду з книжки, але має бути. Ідеально, звичайно, якщо є код, який він сам хоче показати і може про це поговорити. Якщо ж все, що людина писала, це курсові, то з такого пацана програмера не буде, бо нема інтересу до професії.
2. вміння висловлюватися, писати зв'язний, зрозумілий і грамотний текст дуже важливе. Це просто показник загального рівня розвитку і, як не дивно, елементарної логіки. Достатньо навіть просто попросити написати кілька абзаців про себе і все стає на свої місця. Є студіки (і не мало!), які пишуть просто катастрофічно, то от з такими не варто навіть починати.

mariroz [userpic]

Тест по рисунку: на определение сильных сторон характера

14 листопада 2012 (12:32)

004

mariroz [userpic]

про одяг

07 серпня 2012 (12:53)

я пошила собі плаття.
останній раз щось шила, коли ще не народився Данило: 14 років тому.
Андрій мені порахував вже, скільки за час, витрачений на шиття, могла заробити прграмуючи :).
Може воно й не цілком так, але останні 10 років саме з таких міркувань і не шию, хоч дуже мені за цим хоббі і шкода.
А плаття вдягнула вчора, потішила себе :). Прийшла на роботу, посиділа трохи і побігла додму, назад влізла в шорти, майку: треба мати "робочий" одяг в офісі, щоб переодягатися. Коли сидиш по вісім годин цвяшком, то маєш почуватися вільно, щоб думати про те, що робиш, а не про те, як сидиш, нажаль.
Колись в політеху я не дозволяла собі ходити в джинсах, мусила мати більш-менш діловий вигляд. А в інституті вже таких формальностей не захотілося мені притримуватися і я часто носила джинси (з піджаком, правда). І от чим вільніше я одягалася, тим легше/краще відчитувала лекцію: в джинсах можна собі дозволити багато чого, чого не дозволиш в спідниці.
Але я люблю спідниці, купую їх. Але мало ношу :(.
Заведу таки, мабуть, собі в офісі джинси робочі, светер і футболку.

mariroz [userpic]

(no subject)

25 травня 2012 (16:49)

ситуація навколо залізниці з відміною а потім відміною відміни нічних поїздів дивує некомпетентністю влади. Засцяли ідіоти. Але ж яким придурком треба бути і наскільки самовпевненим, щоб думати, що люди таке "покращення" зхавають.

а на зіку ськгодні дві новини гарні поряд опинилися:




треба розуміти, що розкрадуть до осені (до виборів) так, що нічого не лишиться :).

mariroz [userpic]

забавки

купила на днях полімерну глину, що запікається.
в суботу і в неділю бавилася. мабуть це єдине заняття з напівінтелектуальних, яким можна займатися коли Лялюсик не спить. То ми й ліпили разом: мама своє, Лялюсик - своє, та ще й мамі пальчиком тикав і коментував.


багато недоліків: мало акуратності, трохи проблем композиційних, колір треба було мішати, а не брати чистий, бо їх чисті кольори не дуже гарні, нажаль (може просто набір такий -не знаю).
Але результат мене тішить всеодно - дуже веселі і симпатичні писаночки-кулони на подарунки вийшли. Хочу зробити ще :).

ще 2 і фотка процесу роботиCollapse )

mariroz [userpic]

Teach Yourself Programming in Ten Years

01 липня 2011 (12:04)

http://norvig.com/21-days.html - ціква стаття ще з 2001 року, здається... Так, загалом і є, тільки трохи некоректні порівняння з музикантами, бо вони відточують техніку в першу чергу, а ми працюємо головою. Тому, зрештою, не всім треба 10 років, дехто вчиться швидше, але зрілість в професії швидше не приходить. Може, проблема втому, що як правило бавитися в програмування починають ще зі школи просто з інтересу - бо це цікаво. І, хоч нормальний рівень знань до 18-ти вже є, нема відповідальності, цілеспрямованості, вміння заставити себе працювати. Тому нема ще зрілості скоріше з причини того, що вони ще діти. Значить 10 років для них - це так і є. Може трохи інакше з нашим поколінням, яке починало програмувати пізніше просто тому що не мало в дитинстві доступу до комп'ютера. Але страший вчиться повільніше (і через інертність, і через зайнятість іншими справами, і через свій вже набраний багаж знань), тому тут теж 10 років. Так і є. :)

mariroz [userpic]

цифровий настрій

19 березня 2009 (14:54)

ми живемо вже в надто дивній цифровій реальності:
вірус/троян/ворм/спайваре/адваре і т.д. і т.п. у нас вже абсолютна НОРМА де-факто.
Знайома з купою людей, які працюють на своїх домашніх/робочих компах з активованими антивірусами, що віджирають їм масу ресурсів, знають, що у них "завівся" вірус і тільки просять його, як якогось домовика, щоб не заважав їм робити свою роботу.
В інституті студентська мережа така завірусована, що часами той весь зоопарк вже дуріє в тій мережі сам від себе і зробити з тим в принципі нічого ніхто не може.
На кафедрі перевстановлення віндовса з причини якогось деструктивного віруса (зі зносом всіх даних) на моїй пам'яті відбувалося вже раз 5, щонайменше.
Вчора зловила себе на тому, що ставлячи малому чергову кров-з-носа-йому-потрібну забавку на його персональний ноут, проігнорувала повідомлення про троян (забавка, куплена на фірмовому СД), бо за пару днів будем певно той ноут переставляти.
Патчі до вінди (критичні!) приходять ледве чи не що пару днів.
Що пару тижнів приходиться оновляти софт і на серверах (де вінди й близько не тримаю).
Коли розказую студікам про ботівські мережі (як приклад розподілених обчислень, хе-хе), називаю якісь дивні цифри в кілька мільйонів машин на мережу, говорю про аналогію з нарко- і порнобізнесом, сама дивуюся, куди воно все рухається.
От ще приклад того, що на сьогоднішній день контролювати можна фактично все: http://www.opennet.ru/opennews/art.shtml?num=20818, треба тільки дуже захотіти і вміти вчитись.
Кожен софт вразливий.
Нема нічого надійного в цифрі і не буде, бо все це ПЗ роблять люди.
Проблеми архітектурного характеру (в першу чергу), ясно. Проблеми, як компроміс між маркетингом і системним архітектором, я думаю. Проблеми, як компроміс між функціональністю (не важливо потрібною чи непотрібною) і простотою.
От про простоту, зрештою, можна вже й назовсім забути, нажаль.

А я сама, до речі, працюю на вінді, що не переставлялась з 2002 року і не юзаю жодних антивірусів з причин небажання поступатися ресурсами. В більшості випадків, коли розумієш, що робиш, так навіть можна жити. Коли приходить замовник зі своїми картинками чи текстами до проекту, його флешку я втикаю на сервер, де соїть FreeBSD, там же можу й на віруси перевірити, якщо мені дуже вже захочеться комусь щось довести.
А вдома (і в інститут ношу) свій маленький ноут під Ubuntu, і їхні віруси мене нафіг не гребуть :).
Ну але то поки що, я думаю.

Далі буде гірше.
Люди придумають якісь закони для пояснення життя цифрового світу, так, як придумали закони функціонування світу суспільного і економічного (і що нам ті закони зараз дають, га?). Ці закони будуть виведені з наукових спосережень над життям цифрової реальності, і, хоч всім нам ясно, що 1+1=10, і звідси все можна вивести, загалом 1+1<>10, якщо їх взати мільярди раз, вони творять щось нове, якогось такого цифрового монстра, організм, що живиться фіг зна чим, а живе всюди навколо нас, не тільки в тих кабелях, якими ми жахливо пообплутували Землю, а вже навіть в повітрі де є бездротові мережі...
Залишається тільки вірити в якісь механізми саморегуляції чи що. Фіг зна, як то воно все буде, але з-під якого-небудь контрою цифровий світ вже вийшов. Зрештою, по великому рахунку, як і екноміка, і суспільство теж.
:)

mariroz [userpic]

(no subject)

27 лютого 2009 (13:51)

Вчора вперше за 2 роки відпустила студентів з лекції, бо грипую,
нафіг інститут - я ще на вихідні могти говорити хочу.
Треба працювати, а такий стан, що робота не йде: голова ніц не варить.
Не знаю, як ви, але я за останні 10-12 років, мабуть, жодного разу з грипом не валялася в ліжку, якщо температура менше 38 (а так воно майже завжди). Коли малий був маленьким, то хворіти мені легше було на роботі - все-таки більше спокою :), а потім втягнулась.

Не йде робота, то покажу вам, як я працюю :).


Отак виглядає "в середньому" моя панель задач. Вдома (під лінуксом) якось до такого засирання не доходить :). Машинка у мене з 2002 року. Доставляла тільки пам'ять і кардрідер. Цілком витримує таке навантаження (розробка все ж ведеться на сервері), але починає вже часом дратувати як гальмує в певні моменти. На літо куплю вже, певно, нову, тоді буде час на сет ап. Нічого мене вже не стримує відмовитися від вінди (хоч вона у мене і ліцензійна) і на роботі.

mariroz [userpic]

(no subject)

04 січня 2009 (23:50)

Моя кава має всевидяще риб'яче око і недремно спостерігає за мною :)

mariroz [userpic]

(no subject)

06 жовтня 2008 (15:30)


Кам'янець просто фантастичний!
Terra HeroicaCollapse )

mariroz [userpic]

(no subject)

03 жовтня 2008 (18:29)

fregimus.livejournal.com/27820.html
дуже цікаво написано про викладання математики в школі.
власне, напевно, кожен, хто хоч трохи задумувався над предметом, скаже, що чоловік має рацію. принаймі в тій частині, де пише як НЕ треба викладати.
Кілька рефлексій з приводу:
1. Творчих вчителів страшенно мало і з цього постулату треба виходити, щось плануючи в освіті. 
2. Автор кривить душею, коли говорить що такий стан викладання математики не є виною вчителів. Він їх звинувачує. І звинувачує в непрофесіоналізмі.
3. Не кожен творчий вчитель знайде відгук в душі кожного творчого  учня (а творчі у нас всі учні) :).  Сприйняття індивідуальне.
4. Якщо його методу перетворять в програму, вона теж стане нудною і "неправильною".
5. Навіть до творчих уроків орієнтовний план і підготовка абсолютно необхідні.
6. Важко признати, але творчий вчитель теж буде займатися з дітьми поки ЙОМУ буде цікаво. Іншими словами, годі очікувати захоплення предметом, розповідаючи про ті ж Піфагорові штани в 20-тий раз і в 20-тий раз старатися 100% викликати в дітей зацікавлення. Вистави не грають вічно. Зацікавлювати можна, коли зацікавлений сам. Так ентузіазм заміняється з часом досвідом і тут ніц не порадиш. І може це й не найгірший варіант.
7. Математичну "мову" слід вивчати хоч би для того, щоб розуміти іншого математика. Математична "мова" дає змогу сприймати інший рівень абстракції і, відповідно, на цьому вже рівні робити свої малі відкриття.
8. Усне обчислення розвиває і пам'ять, і сприйняття, і розумові здібності загалом. Не вчаться нічому без тренування.
9. от таке часом нудне навчання також має той плюс, що привчає нас і до наполегливості, до праці, яка далеко не завжди в нашому житті творча і в радість. Інша справа, що палку перегинати не можна.
10. Якщо думати про Україну, то у нас тут з викладанням математики в школі просто .... (най не кажу).  :(

Але так то все дивно, треба вирости, стати сяким-таким математиком, щоб диивуватися, ЧОМУ непоганий загалом вчитель не показав тобі на уроці елементарних речей, які в сотні раз підняли б і розуміння і зацікавлення його предметом.

mariroz [userpic]

(no subject)

06 червня 2008 (17:59)

mariroz [userpic]

хе-хе

03 квітня 2008 (10:38)

сусідній офіс пустує, але завалений вяским канцелярським хламом...
а дитя моє не мало де подітись вчора після школи, мусило у мене на роботі кантуватись до 9-тої, то він собі той хлам і розгрібав помаленьку.
- Мам, а що там за така штука дуже подібна на принтер але має клавіатуру?
Я ж, замотиличена (здача проекту, 5-ти годинний сон цілий тиждень), ніяк не могла доперти про що ж воно. Вже аж перед виходом додому він мене таки затягнув ідентифікувати той "принтер з клавіатурою".
Виявляєтся це допотопна електрична друкарська машинка! В литому корпусі, справжня і не виключено що навіть працює.

А загадку про "првнтер з клавіатурою" не відгадав з нас ніхто :)
Н-да, багато ще наші діти з раритетів зовсім недавніх не бачили.
Але цікаво, що визначення функціоналу малим було зроблено дуже точно. :)

mariroz [userpic]

:)

15 лютого 2008 (17:35)

- Мамо, а ти навчиш мене програмувати?
я тихенько дивуюся, звідки раптом таке питання, але в принципі не можу приховати приємних емоцій: моя дитина врешті таки зацікавилася компом не тільки для ігор!
- Звичайно, навчу!
- І що, от я щось там наклацаю на ком'пютері і мені прийде тисяча гривень?
от же ж не довго він мене в ейфоричному стані протримав :).

разом з малою Мартою вони обоє так казилися (карантин!) в бабці, що розбили лампу і дідо сказав їм, що гроші мають віддати зі своїх заощаджень.
малий зрозумів, що "ще одна лампа і мій банк збанкрутує". Перейнявся проблемою :).

я пояснювала про тістечка: якщо напекти тістечок, то їх треба ще продати, так само і "наклацане на комп'ютері" теж треба продати. або знайти того, хто заплатить тобі наперед за ще неспечені навіть тістечка. згрубша навіть не знаючи чи будуть вони смачні :).
P.S. можуть вийти часом навіть і неїстивні. :)

mariroz [userpic]

два слова про фреймворки

24 грудня 2007 (16:18)

це, власне, те що я хотіла написати в попередньому пості.
Колись двано-давно я програмувала в ColdFusion і, відповідно, використовувала FuseBox як стандарт галузі де-факто. Логічним кроком стало далі викристання цього фреймворку і для проектів на php. Ясно, що річ, перенесена з одної мови (та ще й такої специфічної) буде проявляти якісь свої мінуси в іншій. Зокрема найбільшим недоліком FuseBox для php було те, що він не форсує розробника до роботи в стилі ооп. Але FuseBox (імхо - в силу своєї простоти) все-таки був (особливо на той час) дуже непоганим фреймворком. У мене зараз на підтримці є цілком живий і постійно модернізуючийся, сучасний великий проект, розробка якого почалася ще в 2001, написаний на FuseBox 3.0. Проект пережив три серйозні оновлення сервера баз даних (не mysql) і три майор оновлення версій php (починав бігати на 3-ому зараз живе на php5).
Остання на зараз версія FuseBox для php є 5. Але вона мені не подобається! Серце фреймворку - конфігураційні та switch-файли (де йде опис самої акції) зараз є xml-файлами. Фреймворк їх парзить і виконує інструкції. Є багато плюсів: введено плагіни, зроблено роботу з помилками на більш-менш нормальному рівні, введено теги для роботи з об'єктаки, класами. Всього вже і не згадаю - пробувала вже давненько.
Але душа моя того не сприймає. Ні, я розумію, що xml стандартизує розробку, хоч-не-хоч девелопер змушений писати, якщо не "правильно", то принаймі типово, що є гарантія "від дурака". Я розумію, що таким чином справді маємо "будівництво", конструювання аплікації з блоків, які до того надаються. Я розумію, що наступним логічним короком має бути відповідне IDE, де веб аплікацію будуть клепати по типу vcl - просто повписувавши обробники до акцій. Але душа моя до такого не лежить. Я не готова дозволити своїй аплікації фактично кожен раз парзити xml. На такі речі я поки йти не готова. Особливо, якщо я не бачу жодних(!) принципових заперечень проти написання того ж таки функціоналу на php. З ColdFusion воно таки інакше, але на ColdFusion я давно вже не пишу.

Окрім FuseBox останніми роками я активно працювала ще з Zend Framework (в кількох останніх бета версіях). Є три працюючі проекти, каркас для яких написала я, а доробляли - мої "студенти" під моїм слабким "жіночим" керівництвом.
Мовчу вже про typo3 яке зараз теж позиціонується як фреймворк. (Що тепер тільки фреймворком не називають!)
Був час - пробувала ще й інші, але не на "живих" речах.

А про Zend-івський фреймворк напишу ще, якщо комусь цікаво (або навіть як не цікаво - напишу :).
Но мораль тут така, що я все ж знову в пошуках :). Не хочеться якось колесо самому винаходити. І чому в пошуках - теж ще напишу, бо це про Zend Framework всеодно. :)

mariroz [userpic]

лічноє

26 жовтня 2007 (13:33)

оце усвідомила тільки, як страшенно мене дратує слово "кофейня". Як в тому анекдоті про "піво" - вбив би м. Нє сказати гарно, по-людськи - кав'ярня! а то - "кофЄйня". напевно ще й з кавою в одноразових "стаканчіках".

< back | 0 - 19 |